Work Text:
– Цілителю Мелфою, ви нам потрібні! – увірвався до кабінету Робін, молодий асистент із розтріпаним волоссям.
Драко, що саме відкусив великий шматок від свого ідеально скомпонованого сендвіча з індичкою, скривився.
– Робіне, ти не бачиш, що я зайнятий? – сказав він, опускаючи сендвіч на тарілку. – У мене обід. І це, здається, порушення моїх особистих кордонів.
– Але це критично! Кілька вампірів напали на групу аврорів. Є поранені, і, здається, один чи два… підозра на вампіризм! – затинався юнак, ледь не вистрибуючи зі штанів.
Драко вмить став серйозним. Сендвіч був забутий.
– Я зрозумів. Може знадобитися амбівалентна кровотерапія. А тепер перестань мучити себе і мене й хутчіш біжи до сховища крові. Потрібна універсальна група, резус-фактор негативний на випадок термінової трансфузії. Руш! – дав розпорядження Драко, підіймаючись з-за столу та швидким кроком прямуючи до дверей.
– Сьюзен, екстрений брифінг. Доповідай поточний стан пацієнтів та тип пошкоджень, – не встигнувши зайти до кризової палати сортування, промовив Драко до старшої цілительки.
Сьюзен, спокійна відьма з акуратним пучком, відірвалася від накладання пов'язки та почала свій монолог.
– Четверо з поверхневими рваними та різаними ранами, спричиненими кігтями чи закляттями, неглибокі. Їх я вже обробила Есенцією Ясенцю та наклала антисептичні компреси. Двох із легкими гематомами та саднами я відпустила додому, виписавши відвар із мармурової гадюки. На щастя, летальних випадків немає. Але... Аврор Ґрейнджер.
Драко завмер.
– Ґрейнджер? Тип ураження?
– Можлива гемофагія. Її вкусив вампір. Рана глибока, в ділянці шиї. Вона була непритомна. Я перемістила її в палату інтенсивної терапії, що нагорі.
– Підозра на трансформацію?
– Я не впевнена. Вона втратила багато крові. Я промила рани Есенцією Муртлапа та наклала кровоспинну пов’язку, але... вона потребує магічно-медичної діагностики вищого рівня.
Драко кивнув.
– Добре. Ти займайся стабілізацією решти. Я перевірю Ґрейнджер. – Він піднявся гвинтовими сходами на другий рівень до ізольованої ПІТ, яка призначалася для критичних пацієнтів.
– Ґрейнджер! – Він двічі постукав по дверях. Тиша. – Мелфой, твій лікуючий цілитель. Я заходжу. Прошу не панікувати.
Герміона, чи точніше виснажена відьма, що віддалено нагадувала ту, яку він пам’ятав, лежала на ліжку. Обличчя – мертвотно-бліде, з синюшним відтінком губ.
Драко миттю дістав з кишені свою паличку.
– Експекто Патронум! – Пролунало тихо, і з кінчика палички вирвався доволі милий, але войовничо налаштований тхір-патронус. – Робіне, де ти ходиш? Мантикора б тебе вжалила в п’яту! Терміново неси запас крові та флакон Еліксиру регенерації крові до ПІТ!
Відправивши патронуса, Драко вичаклував ряд діагностичних заклинань. Червоні та зелені лінії почали мерехтіти над головою Герміони. Її стан був критичним. Пульс був ниткоподібним, а рівень магічної та фізичної енергії – загрозливо низьким.
Коли він обережно доторкнувся паличкою до рани від укусу, вона різко розплющила очі. Вони були ненормально ясними та гарячковими, але – поки що – карими.
– Вибач. Я проводжу діагностику ураження, – миттю прибрав паличку Драко.
– Мелфою?! Що... що зі мною? – намагалася прийти до тями дівчина, голос був хриплим.
– Тебе вкусив вампір. Рана глибока, є ознаки значної крововтрати та, можливо, вампіризму. Я боюся...
– Мелфою. Я хочу... Мені потрібна кров. Зараз, – почала задихатися Герміона, її руки сіпалися. Це був інстинкт, не прохання.
І де цей бісів Робін, коли він так потрібен? Патронус мав бути швидким!
– Ґрейнджер. Ти маєш стабілізуватися. Дихай, – Драко підсунув до її губ Настоянку Миру для стабілізації нервової системи. Але вона лише розлилася по її підборіддю від частих конвульсій та тремору.
– Драко. Будь ласка, – вона назвала його на ім'я. З відчаєм, який стискав горло.
Драко бачив, як життєва енергія покидає її, і як лихоманка починає фазовий перехід. Часу не було. Він прийняв непрофесійне, але єдине можливе рішення. Підкотивши рукав своєї мантії, він швидко розрізав свою вену на зап’ясті, зробивши чистий, глибокий поріз, і підсунув руку до її рота.
Він відчув різкий, глибокий укол болю, ніби її ікла, які вже почали прорізуватися, були розпеченими голками. Він побачив, як стрімко почало наливатися рум'янцем її обличчя, як блідість відступала, а очі ставали насиченого гранатового кольору.
Після хвилини інтенсивної гемофагії вона відсторонилась від його руки.
– Ммм. Це було... смачно, – протягнула Герміона, повільно облизуючи губи. Її голос був низьким та оксамитовим.
– Ем. Дякую? – відповів Драко, який через гостре знекровлення сам ледь тримався при свідомості, опустившись на коліна.
Герміона схилила голову, по-новому, хижо розглядаючи його.
– Знаєш, я тут подумала, що в цій вашій концепції "чистокровності" таки щось є... Смак без домішок... Можна мені ще трохи? – потягнулася до його руки вона.
– Стій. Інакше я теж... – але вона вже поглинала його життєву силу, яка була для неї найкращими ліками.
– Я приніс кров! Перша негативна... Ем... – зайшов до палати Робін з великим пакетом донорської крові.
Герміона відірвалася від Драко, її очі заблищали від побаченого.
– Ой! – вигукнула вона, витираючи червону смугу з кутика рота. – Певно, лікарю Мелфою зараз не завадить трохи. Термінова трансфузія, Робіне! – вона перевела погляд на непритомного Драко, що лежав на підлозі. – А потім, любий, чи не міг би ти принести ще трішки й мені? Ця універсальна група виглядає... Апетитно.