Work Text:
"Хочеш я вкраду для тебе собаку?"
Томура тупо пялиться на текст. Перечитує знову. Перевіряє номер відправника. Але данні не змінюються.
Окей
Якого хріна?
Томура думає ще хвилину перш ніж пише не впевнене "Ізуку?????????"
Так, саме з такою кількістю знаків питання.
Ну, бо він дуже здивований, окей?
Телефон у руках Томури коротко пелікає новим повідомленням: Ізуку відправив замість внятної відповіді фото малого коргі з сумними очима, що був прив'язаний до паркувального стовпчика для велосипедів і, окей, здається він серйозно.
Томура криво всміхається, коли пише наступне повідомлення:
"Ти ж в нас наче герой, хіба ні? З яких пір герої крадуть цуценят?"
У відповідь доволі споро прилітає "ЙОГО МАЛОЛІТНІЙ ГОСПОДАР ЖАХЛИВО ДО НЬОГО СТАВИТЬСЯ!!!" і, окей, капс, серйозно? Здається там усе дійсно погано.
Томура пролистує трохи вгору й знову дивиться на фото маленького цуцика. Сумні карі оченята нібито зазирають йому у саму душу й це, чорт візьми, повинно бути незаконно! І, чорт, якщо Ізуку сам запропонував це, то хто Томура такий щоб йому відмовити?!
"Окей, тягни його сюди, я поки знайду миску та яку-небудь ліжанку"
І Томура дійсно встає й копирсається баром у пошуках чогось гідного. На гуркіт закономірно з'являється Курогірі й варп-злодій виглядає настільки здивованим наскільки може виглядати хтось цілком з туману коли бачить Томуру на карачках щось шукаючого в ящичках під барною стійкою.
– Що ти робиш, Томура Шигаракі? - лідер ліги від несподіванки тіпається й б'ється головою об стійку. Томура щось зло шипить, коли підводиться на ноги й з хрумкітом суглобів вигинає заклякшу спину.
– Ізуку краде мені цуцика. - не приховуючи посмішки наголошує Томура, повертаючись до Курогірі обличчям. – Тож мені потрібні миска та добра ліжанка для малого.
Курогірі киває на таку заяву й весь спектр його подиву бачиться в більш хаотичних рухах його туману. Варп-злодій ще декілька хвилин дивиться на бігаючого туди сюди лідера ліги й зникає в одному зі своїх порталів. Шигаракі цього навіть не помічає й тим сильніший його подив коли на черговому віражі баром йому прямо під носа сують якийсь великий пакет. Як тільки пакет опиняється в руках Томури з порталу виходить Курогірі, й з суто батьківським розумінням дивиться на те як Шигаракі витягає з пакету глибоку металеву мисочку, за нею ще одну, таку саму, пакет найбільш стандартного корму, а в довершення виймає доволі м'яку на вид ліжанку, темно-зелену, у шотландську клітинку.
Томура встигає насипати з одну з мисочок трохи корму, а в іншу налити води, коли двері бару відчиняються й сонячне світло з відкритих дверей затуляє химерна тінь. Ось тінь робить крок у приміщення й двері за нею захлопуються. Усе відчуття химерності миттєво зникає, коли зникає світло з за спини й тепер у тіні легко впізнається Ізуку, який тримає щось на руках. Чується тихенький скуліж, а потім Мідорія ставить свою ношу на підлогу бару. Томура з якимось благоговінням дивиться на малу шерстяну буханочку, що, вихляючи пухнастою дупкою, з обережністю семенить баром, обнюхуючи усе навколо. Тож Томура повільно опускає на підлогу свіжу миску з їжею та водою й щасливо спостерігає як буханочка веде носиком, й, врешті решт, повільненько підходить до запропонованої їжі. Шигаракі сидить на карачках поряд із цуценям, поки те їсть, а Ізуку тим часом проходить глибше у бар й вітає Курогірі. Той, у відповідь, дивиться на нього своїм особливим "ви-серйозно-зробили-це-юначе?" поглядом і Мідорія трохи ніяково тіпає плечима у відповідь. Томура на них не дивиться, усю свою увагу віддавши цуценятеві, яке вже встигло з'їсти усе що йому запропонували й тепер охоче дарувало свою вдячну радість найближчій людині яка була не проти. Томура торкався цуценя вкрай нерішуче, навіть не дивлячись на те що його руки були у художніх рукавичках, але виглядав лідер ліги у цей момент такий неймовірно щасливим, що Ізуку, дивлячись на це, був впевнений, що зробив сьогодні добру справу. Навіть якщо трохи приступив закон.