Work Text:
Коли Колеї розплющила очі, сонце уже починало сідати за обрій.
Вона пам'ятала, що зі свого ж весілля вони пішли першими, і вона лягла спати на світанку, навіть не знявши сукні. Цікаво, гості все ще святкують? Він же їм навіть ніколи не подобався.
Під ковдрою було спекотно і душно, але Колеї сховалась під нею повністю, обіймаючи коліна. Вона думала, що можливо, якщо дуже-дуже постаратись і сильно-сильно замружитись, вона відкриє очі в Мондштаті. Побачить Ембер, політає на планері, і її найбільшою проблемою буде недовірливий капітан кавалерії.
"Вставай, chérie!", – чує вона бадьорий чоловічий голос і стогне, зариваючись обличчям в подушку.
— Ну-ну, що таке? Ти не схожа на щасливу наречену. – ліжко прогинається під його вагою, і Колеї трохи опускає ковдру, щоб подивитись на нього.
— Я уже більше ніж добу твоя дружина.
Дотторе кривиться. Він ненавидить, коли його виправляють, і Колеї про це прекрасно знає.
— Добре, ти не схожа на щасливу дружину. Хіба вчора не мав бути найкращий день у твоєму житті? – він тихо сміється і кладе руку туди, де під ковдрою має бути її коліно.
— Ага. Щастя-то яке, вискочити заміж в сімнадцять років за свого мучителя. – Колеї закочує очі.
— Не пам'ятаю, щоб насильно тягнув тебе до вівтаря. І не пам'ятаю, щоб ти називала мене мучителем, коли пакувала речі й залишала своїх милих лісових друзів заради цього.
Вона ще в дитинстві помітила, що Дотторе приховує під маскою на подив емоційне обличчя. Помітила, що у нього злітають брови домиком і широко розплющуються очі, коли він починає підігрівати скандал. Грьобанний енергетичний вампір.
— Могла б я мандрувати у часі, я б повернулась в той момент, коли погодилась на це, і покликала б на допомогу. Задоволений?
— Ти знаєш, що це нічого б не змінило.
— Ага. І ти дивуєшся, чому я називаю тебе мучителем.
— Розумієш, в чому нюанс... – він наближає своє обличчя до її та дивиться прямо в очі. – ...навіть якби ти могла повернутись, покликати на допомогу, втекти, зробити що завгодно, ти б все одно поїхала зі мною. Добровільно.
— Є різниця між поняттям "добровільно" і поняттям "під маніпуляцією дорослого чоловіка, який може мені зашкодити".
Дотторе широко посміхається, і Колеї невільно втягує голову в плечі.
— Як мило... – шепоче він прямо у вухо, змушуючи її здригнутись. – Нагадай, якими конкретно були маніпуляції, коли ти мене цілувала? Щоб я зміг залучити їх знов.
Колеї ніколи не визнає, що їй не треба жодних маніпуляцій.
Дотторе цілує її глибоко, майже жадібно. У неї обкусані губи, він знає: один неправильний рух, і ранки, які ледве встигли затягнутись, знов почнуть кровоточити.
Колеї стає важко дихати, і вона стискає в пальцях комір його парадної сорочки. Вона чує шум крові у вухах і відчуває, як обличчя покривається червоними плямами.
Здається, проходить вічність. Насправді — пара секунд. Вона зітхає на повні груди, і голова заповнюється прохолодним свіжим повітрям, шум відступає, і пальці розтискаються ніби самі собою.
— Дурненька...Ти спала в корсеті? – губи Дотторе торкаються її вуха, і Колеї ледь не муркоче, поки він поступово послаблює шнурівку.
— Відчепись... — бубонить вона і закриває очі.
Її голова на його плечі, його руки на її спині, і відчувається це так правильно, що Колеї знов переконується у правильності свого вибору.
Але Дотторе про це знати зовсім не обов'язково.