Work Text:
- Менма, схоже, не дуже полюбляє сидіти вдома, — виходячи на крильце, каже Наруто.
- Навіщо ж його тримати вдома, Наруто? На вулиці тепло, — відповідає йому читаючий Саске із плетеного крісла.
- Все в тебе так легко, містер раціональність, — бурчить Узумакі, відпускаючи собаку у поле.
Наруто створив цей дім техніками, яким навчився в Ямато ще в далекому минулому. Насправді не такому далекому, лише рік тому він вчився контролювати свою чакру. А тепер, після війни, ця техніка стала йому у пригоді. Цей дім ніхто не може знайти завдяки технікам Учіхи. Він завжди піклувався про нього, навіть знаючи, наскільки Наруто сильний. Точніше, найсильніший. А можливо він оберігав його від відповідальності. Хто ж його знає?
Менма пробігає купу кіл на вільному просторі, ніби вперше на вулиці, хоч і був там учора ввечері. На 28 незрозумілій траєкторії бігу собака біжить до Наруто.
- Хороший пес, Менма, найкращий, — гладить Узумакі пса. Саске ніколи не був любителем тварин, але цей став особливим. Вони знайшли його прикидаючись звичайними покупцями на ярмарку у якомусь селищі країни Каменю. Хлопці шукали собі тиху місцевість для переховування, поки усі відходили від вічного Цукуйомі Мадари.
Менма маленьким чорним цуценям був запертий у клітці. Шкіра обтягувала ребра, лапи вже не функціонували. Але кришталики очей дивилися прямо Саске у душу. Наруто одразу його вилікував, і саме звідти вони пішли з новим членом родини. Тепер Менма великий, не такий чумазий, благородний коричневий колір шерсті та яскраві зелені очі. Чимось він нагадував Наруто. Тому, мабуть, Узумакі так його і любив.
- Саске, чому ти не снідав? - ранішній Наруто завжди був схожий на кошеня, лисицею він не насмілився б його назвати. Таке собі світле кошеня, яке дуже підходить до їх домівки. Та до рук Саске.
- Хотів почитати й втратив плин часу, — Наруто сідає прямо перед ним.
- Убивство у Східному експресі, — задумливо шепоче Узумакі.
- Навчився б ти читати, теж займався ділом, - хлопаючи книгою перед здивованим хлопцем, каже він. Наскільки б Наруто не був пильним, перед Саске він завжди розслаблений. І це правильно.
- Я, взагалі то, вмію читати! Просто мені не цікаво.
Наруто підіймає Саске за руку, захоплює в обійми. Саске завжди помічав його схильність до тактильного контакту, але в дитинстві не придавав цьому значення. Зараз він торкається його ледве не кожну вільну секунду. Учісі подобається відчувати себе нужденним. Руки Узумакі відчуваються так тепло, наскільки це взагалі можливо. Він ходяча грілка, ходяче сонце. І усе це тільки його.
Вони пішли одразу, як активували печать. Саске нашкрябав посилання Сакурі та вчителю на уламку каменю єдиною рукою. Наруто в цей час плакав. Їх намагалися шукати вже через два дні після кінця війни. Посилали АНБУ, яких Саске повертав у Коноху невірним слідом. Він опікувався захистом свого, тепер вже, хлопчика. Узумакі дозволяв себе опікувати.
Одного разу Наруто сходив до жаб. Попросив надіслати деяку кількість своєї чакри до потребуючих. Як взагалі жаби це влаштували — не зрозуміло, але тим часом Наруто знову рятував життя людей, які колись його ненавиділи. В тому ж місці він отримав листа від Какаші. "Я підтримую ваше рішення, Наруто. Ти врятував цей світ. Врятував мене та Обіто. Я став шостим хокаге. Усі тут турбуються про тебе, але я їх запевнив, що з тобою все гаразд. Передавай Саске вітання. Якщо захочеш зв'язатися — я завжди тут. Дякую, Наруто". У той раз Узумакі знову розплакався перед Саске. Менма злизував сльози з обличчя Наруто, і той сміявся так, наче не плакав декілька митей тому.
Саске поцілував Наруто вперше у їх першу ночівлю. Блондин не міг заснути через переживання, але як тільки холодні губи торкнулися його чола, — він відрубився. На ранок Саске прокинувся відчуваючи фантомний поцілунок на вустах.
У цьому домі панував затишок. Саске не відчував такого з моменту смерті батьків. Але наскільки б Наруто не був сильним, він все ще залишався побутовим інвалідом. Тарілки та чашки розбивалися в його руках, бо миючи їх він прикладав занадто багато сили. Тому увесь домашній лад Учіха взяв на себе.
Узумакі кожен понеділок ходив у сусіднє селище за продуктами. І якимось чином завжди приносив йому найсмачніші помідори, які тільки бувають. Саске навчився готувати рамен на другий тиждень після їх сумісного життя.
- Ти чистив зуби? - питає хлопець після довгого поцілунку.
- Саске, я чищу їх кожен ранок, не такий я вже й безпомічний.
Учіха бере Наруто за руку і веде до кухні готувати сніданок. Сам Наруто по звичці сідає на барний стул, з якого відкривається вид на, як завжди похмурого, Саске.
- Ні, Менма, тобі не можна їсти сирі яйця, — відказує Саске, суворо дивлячись на тварину.
- Менма, йди сюди, — зве його Наруто, і той моментально втрачає інтерес до їжі. Менма вкладає голову на коліна хазяїна й піддається ласкам з його сторони.
- Наруто, помий руки перед їжею.
- Після того, як я гладжу тебе, руки чомусь не йду мити.
Саске дивиться на нього як на божевільного, і Наруто шаркаючи ногами йде у ванну. Учіха розкладає сніданок по тарілках і готує каву. Хоч Наруто постійно каже, що не п'є її, але поки Саске ніби то не бачить, відпиває зі стакана свого хлопця. Щоденний ранковий ритуал. Узумакі повертається, і на диво, сідає не навпроти, а поряд. Саске бере його за руку під столом.
- Ти так смачно готуєш, може навчиш мене? - просить він, жалібно дивлячись на хлопця цуценячими очима.
- Наруто, в нас вже були спроби, ти пам'ятаєш чим це закінчилося, — відказує Саске.
- Як добре, що ти в мене є, а то помер би з голоду.
"Як добре, що я в тебе є", - думає Саске, цілуючи Наруто у маківку, та прибирає тарілки.