Work Text:
Добрий день, шановні глядачі! В етері «Супертато» - невдалий аборт телешоу «Супермама»! Шоу, в якому ми дізнаємось, хто ж стане найкращим татом цього тижня. І зараз я представлю вам наших конкурсантів.
Перший учасник попросив представити його як найсильнішого і найсексуальнішого (ведучий подавився сміхом) чаклуна, який коли-небудь тільки народжувався на цей світ. Зустрічайте - Ґоджьо Сатору. Чоловік сумнівної репутації і ще більш сумнівної діяльності. Про його сімʼю відомо мало, але, як він говорить сам (а говорить він набагато більше ніж достатньо, прошу зазначити), його сімʼя - це він сам. Але, якимось дивом, він є опікуном двох підлітків, з якими (як, знову ж таки, говорить він сам) він дуже добре справляється.
- Знаєте, - говорить перший конкурсант развалившись у кріслі, - Я приютив їх і піклувався як про рідних, я зникаю на роботі щоб забезпечити їм безтурботне життя.
- Тобі не треба того робити, мудню, ти багатій! - лунає за кадром голос юнака.
- Вони люблять мене, - чоловік витер неіснуючу сльозу, - Їм дуже пощастило зі мною.
Ґоджьо Сатору - тато-карʼєрист
Наступний наш учасник чоловік ще більш сумнівної репутації, ніж попередній учасник, але його це ані краплі не бентежить, адже він працює чесним трудом (Що? Він попросив це сказати! Так, я знаю що це повня прутня, але на цьому листку так написано, тож відчепіться).
До вашої уваги - Фушіґуро Тоджі.
- У мене двоє, - чоловік задумався, - Так, двоє дітей. Хлопець і дівчина. Наче. Я не памʼятаю. Взагалі я наче тільки одного робив, дівчина то дочка другої дружини. Вони живуть у якогось мудака, бо я зараз не маю дому. Але, то тимчасово. За нову справу обіцяють багато бабла, треба декого (цензура) і тоді все піде в гору.
- Яка по рахунку це ваша справа, яка мала підняти все в гору?
- Я по-твоєму веду бухгалтерію чи ранковий щоденник? Я збився десь з тридцятої. Але цього разу все вигорить, бо мене більше не пускають на кінські скачки робити ставки.
Фушіґуро Тоджі - батько-безхатько.
Останній наш учасник на сьогодні спочатку хотів брати участь саме в супермамі, але він трошки заплутався в тому тато він чи мама, тож було прийняте рішення запустити його саме в це болото.
Зустрічайте - Кенджаку.
- Я мама найгарнішого і найуспішнішого експериме… сина. Він стане моєю гордістю.
- Ви щось говорили про те, що ви також є батьком. Це тому що ви виховуєте сина один?
- Ні, це тому, що я ще батько девʼятьох синів.
- Оу, у вас велика сімʼя.
- Та ні, ті експе… сини не варті уваги. Ані моєї, ані вашої. Вони ні на що не годні, тож забудемо про них. Особливо мій первісток. Така нікчема.
- М-м-м, як скажете.
Кенджаку - багатодітний батько (або мати, ми так і не зрозуміли)
Пропонуємо завітати до першого татка.
- Оце хороми, - Тоджі оглядував вітальню.
- Так, це моя скромна хатинка, - Сатору зустрів їх у шовковому халаті, його повʼязка на очах була замінена темними окулярами.
- Це шо тапці-кролі? - зареготав Фушіґуро.
- Вони милі!
Кенджаку вийшов з-за спини Тоджі.
- Затишно тут у тебе.
Сатору нахмурився.
- Ти схожий на мого колишнього, - він тицьнув у Кенджаку пальцем.
- Однокласника?
- Ні. Так. Майже.
- Може присядемо? - запропонував багатодітний батько.
Ґоджьо плюхнувся у плюшеве крісло і запропонував гостям присісти на диван.
- Я в очі довблюсь чи у твого крісла ніжки з золота? - Тоджі протер очі.
- Мені захотілось додати чогось яскравого!
- Твій унітаз випадало не з Міжегірʼя?
- Ні, не зміг викупити.
- Розкажи нам про свою родину, - Кенджаку мило усміхався.
Сатору уважно оглядав чоловіка.
- Я виховую дітей сам, знаєте, це складна справа, - він закинув ногу на ногу і кокетливо підморгнув, - Я вкладаю в них все найкраще що маю - свою любов і гроші. Вони все що в мене є, після того як я втратив своє кохання, я знайшов відраду в них. Але мій молодшенький такий самостійний. Вже зібрав тіньовий зоопарк.
- Тіньовий, тобто підпільний? Він приводить тварин з вулиці?
- Він заробляє на цьому? - втручається Тоджі?
- В якомусь сенсі так. Він все намагається приручити ще ту бісову машину для вбивства. У нього поки що не виходить, але я в нього вірю, моя маленька гордість.
- Ти дуже пишаєшся своїм сином, - Кенджаку лагідно посміхається.
- Так, а ти б не пишався якби в його перспективі було мене вбити?
- Я б пишався якби він тебе вбив, а ми жерти будемо сьогодні?
- Тоджі, вечеря буде після знайомства з Меґумі.
- Ну, то веди вже.
- Це ж жіноче ім'я? Ти ж наче казав, що у тебе син? - нахмурив брови Кенджаку.
- Так, я не винен, що його рідний батько такий приколіст.
Тоджі голосно закашлявся.
- З тобою все добре? - Кенджаку постукав того по спині.
- Я не міг не помітити який ти милий, такий добрий до людей, ми точно не знайомі? - Сатору повністю ігнорував посилюючийся кашель Фушіґуро.
- Ти мене точно не знаєш. Мені звісно подобаються блондини, але я віддаю перевагу чоловікам в окулярах.
- Я в окулярах!
- Ну, іншої форми. І з більш рожевим волоссям… І більш… сильними… такими… міцними руками… зі сталевою хваткою… які як схватять…
- Що?
- Давайте вже знайомитись з тим пиздюком і перейдемо до вечері! - Фушіґуро нарешті відкашлявся.
- О боже, Тоджі, добре!
Компанія піднялась до кімнати Меґумі.
- А ось і моє благословення!
- Ґоджьо, падлюка, я скільки разів тобі говорив СТУКАТИ?!
- Вибач, синку, у нас гості. Тада-ам!
- Я тобі не син!
Хлопець мав дещо сонний і розгублений вигляд. Він сидів на ліжку, а на колінах тримав якусь книгу.
- Ой, а що ти читаєш?
- Відчепись!
- Ну дай подивитись, - Сатору надувся і вчепився в книгу.
- Ні!
- Та не соромся, - він таки відібрав книгу, - Всі ми розуміємо, що ти підліток, тебе ніхто не засуджуватиме…. Давня Греція?
- Це для реферату!
- Він думав у тебе там порнуха, - гигоче Тоджі з коридору
- Чому ти не заходиш? - питає Кенджаку.
- Зараз зайду.
- Звідки ти взяв кепку?
- У сусідній кімнаті лежала.
- Нащо вона тобі?
- Для реферату?! - Сатору махав книгою над головою, - О ні. Ні-ні-ні. Не кажи мені, що ти читав Донну Тарт!
- Не читав!
- Не бреши батьку! Я бачив як ти дивився на ту книгу в книгарні!
- По-перше, ти мені не батько, а по-друге, Я НЕ ЧИТАВ!
- Доведи!
- Що ти взагалі маєш проти Донни Тарт?!
- Сатору, у тебе такий розумний хлопець, - Кенджаку мило посміхався, бо йому хотілось щоб ці двоє заткнулись, - Цікавиться літературою.
- Він цікавиться всім чим завгодно, крім чогось дійсно важливого.
- Га?! Це чим, наприклад? - Меґумі був обурений.
- Ну не знаю, може людьми! Меґумі, тобі пʼятнадцять, подивись ти на якусь дівчину чи хлопця, та хоча б на картинці!
- Я не читаю манґу.
- Він мав на увазі порножурнали, - Тоджі стояв за Кенджаку і намагався злитись з кімнатою.
- Ти хто такий взагалі?
- Просто учасник шоу.
- Господи, Ґоджьо, починай вже цей цирк і віддай мені книгу!
Сатору кинув книгу на стіл і всівся на ліжко підтягнувши підлітка до себе.
- Це мій Меґумі!
- Не твій, - бурчить хлопець.
- Він дуже вихований і самостійний. А ще розумний, так. Колись він мене вбʼє.
- Не сумнівайся в цьому.
- Моя гордість, - він взлохматив йому волосся.
- Ауч!
- А де твої тварини? - цікавиться Кенджаку.
- Які тварини?
- Сатору сказав, що ти маєш зоопарк.
- Який зоопарк?
- Підпільний, тобто тіньовий.
Хлопець подивився на свого «батька» круглими очима:
- Ще раз назвеш моїх шикігамі зоопарком і Махорага рознесе цей дім.
- Ти його ще не приручив!
- Саме так.
- Я дивився це шоу, - Тоджі стояв обпершись на дальню стіну, - У ньому діти вірші розказують. Може розкажеш?
- Ти серйозно? Мені пʼятнадцять.
Тоджі вичікувано дивився з-під козирька кепки.
- А справді, Меґумі, розкажи щось! - Сатору щиро посміхався.
- Добре, - крізь зуби процідив хлопець, він поставив кулаки паралельно:
- Священний скарб….
- Гей, що ти робиш?!
- Священим скарбом я викликаю…
- Гей, ви двоє, тримайте його за руки! - Ґоджьо накинувся на підлітка з подушкою і придавив до ліжка.
- Ти хотів вірш! То отримуй!
- Це не вірш! Все, ми йдемо вечеряти!
- О, нарешті, - Тоджі, який і не поворухнувся щоб робити те що просив Сатору, вийшов з кімнати.
- Все, хлопче, охолонь, - Сатору вилетів з кімнаті.
- Ви мила сімʼя, - Кенджаку повільно встав зі стільця на якому сидів, - удачі, Меґумі-кун.
- Дякую, - хлопець важко дихав.
Вони спустились до їдальні.
- Це що, кфс? - Кенджаку щиро здивувався.
- Я люблю кфс! - захищався Сатору.
- О, курка, непогано, - Тоджі оцінив.
- Але солодке люблю більше, тому… - він побіг на кухню і виніс торт.
- О боже, він рожевий? - Кенджаку роззявив рота.
- Так! З полуничною начинкою і білим шоколадом.
- Господи.
- Вам відрізати?
- Ні, дякую.
Тоджі багатослівно подвинув до себе відерце з гострими крильцями.
- Ну, добре, - Сатору подвинув до себе торт і дістав звідкись ложку.
- Де ти її ховав? - з набитим роботом питає Тоджі .
- Деякі секрети мають лишатись секретами.
- А як же кфс?
- Ненавиджу кфс, - Сатору налетів на торт.
- Ну шо ж, - Тоджі витер рот серветкою, - Все було дуже смачно, пропоную розходитись.
- Хіба ми вже всі кістки йому обсмоктали?
- Не знаю як кістки білобрисого, але кістки цієї курки - так.
- Ну, раз так, то мабуть справді підемо вже.
Сатору нічого не чув за тортом.
- А, ви вже йдете?
- Так, до наступної зустрічі, - усміхається Кенджаку.
- Закрийте за собою!
Час зустрітись першому татусю з нашим експертом - некваліфікованим психологом, магом першого рангу, чоловіком зі золотим серцем і сталевим пресом - Нанамі Кенто.
- …а потім він питає: «Ти найсильніший, бо ти Ґоджьо Сатору чи ти Ґоджьо Сатору бо найсильніший» - чоловік гучно висмаркався в паперову серветку, - Як він міг мене так кинути???
- Нащо ти розказав мені історію всього свого життя. Я вже на твоєму дитинстві хотів звільнитись.
- Ти сказав «чи є у вас якісь запитання до мене» от я питаю!
- Це було не питання!
- Я запитав «як мені жити будучи найсильнішим і найпривабливішим?», а ти не зрозумів питання, от я і пояснив!
- Питання було стосовно твого батьківства.
- А. Та ні, я ідеальний батько.
- Тоді йди геть!
- Якийсь ви неправильний психолог.
Ну що ж, завітаємо до другого татка - Фушіґуро Тоджі.
- Чому ми біля твого будинка, Ґоджьо? - питає Кенджаку.
- У нього наче нема свого дома, - Сатору, здається, був не дуже здивований.
- Та ти що.
- Ага.
- Довго ви, - Тоджі стояв біля входу, він тримав пластиковий пакет.
- А чого ти не в середині?
- Ключів нема, шостиокий, відчиняй.
Ґоджьо зітхнув, але слухняно відкрив двері, як тільки замок клацнув Тоджі відштовхнув чоловіка від дверей і зайшов перший.
- Ну що, хата не моя, але будьте як вдома.
- Я постараюсь, - Сатору тер плече.
Тоджі плюхнувся в плюшеве кресло, Сатору огидно скривився але розсівся на дивані. Кенджаку обережно сів поруч.
- Я навіть не знаю з чого почати.
- Я теж, - Сатору все ще кривився.
- Та хз. Короче, - почав Тоджі, - Коли я звалив зі свого клану довбодятлів то одружився, струганув сина, але дружина померла, реально щось цінне, що було в моєму житті і те втратив. Одружився вдруге, взяв прізвище жінки, бо у неї реально крутіше. У неї, до речі, дочка була, треба запитати де вона, бо вчора забув.
- У коледжі, - процідив Сатору.
- Так, значить двоє дітей. ну все наче.
- То ти не Фушіґуро? - Кенджаку здається справді здивувався, - А яке твоє прізвище?
- Є речі які краще не питати в професійного вбивці магів.
- То ось чим ти заробляєш! Непогано.
- Ага. Якби платили більше, ціни б не було.
- Так, а де твої діти? Коли познайомиш?
- Та ходімо, - Тоджі встав з кресла і пішов до сходів.
Сатору зітхнув і пішов слідом, Кенджаку заінтриговано усміхався.
- Меґумі! Здоров! - Тоджі завалився не стукаючи.
- Скільки тобі говорити… ЯКОГО БІСА?
Кенджаку і Сатору зайшли слідом.
- Що коїться, - питає він пошепки Сатору.
- Не питай мене.
- Як ти з батьком говориш? Ніякої поваги. - Тоджі зарозуміло посміхнувся.
Меґумі сидів на стільці за компʼютерним столом, аж раптом повільно скотився на підлогу і впав на спину. Тоджі не поворухнувся.
- Ти шо, вмер? Слухай, попрацюй над цим, бо якби тебе замовили, то багато не заплатили б.
Меґумі мовчав. В кімнаті панувала тиша.
Ґоджьо вирішив пояснити:
- Слухай, Меґумі, це…
Аж раптом хлопець скочив на ноги, та так різко, що ледь не розвалив стіл.
- Що. Тут. Відбувається.
- Давай без істерик. - закотив очі Тоджі. - Нешановні маги, прошу вам представити мого сина, Фушіґуро Меґумі.
Кенджаку зааплодував. Всі повернулись до нього.
- Це те заради чого варто дивитись телебачення. До чого ви в своєму 21-му столітті дійшли. Браво.
- Як це батько?! - Меґумі дивився між Ґоджьо і Тоджі.
- Ну так, - Сатору почухав потилицю, - Це твій біологічний батько.
- Де ти, в біса, був?! Чого кинув на цього психа?!?
- Гей!
- Це складно, та і ти не захочеш знати. Слухай, а де твоя сестра?
- У коледжі.
- У коледжі! - крикнув Сатору.
- О, цей платить? - він ткнув в Сатору пальцем.
- Ну, а хто ще?
- Тоді файно. А, у мене для тебе щось є, на, - він кинув хлопцю пластиковий пакет, Меґумі від несподіванки схопив двома руками.
- Що це?
- Подивись.
Меґумі боязко подивився в пакет, його очі стали розміром з яблуко.
- Га??
- Не подобається? - Тоджі підійшов до хлопця і витягнув з пакета журнал, - я сумнівався чи брати з жінками чи чоловіками, але я так на тебе вчора глянув і поняв, що жінки навряд проканають. Не подобається? Не кажи, що я помилився. Мій ґей-радар ще не обманював.
Хлопець стояв червоний як помідор і шоковано дивився на порножурнал.
- На-на-навіщо?
- Ну якщо цей дятел не справляється з твоєю сексуальною освітою, то хто як не я то маю робити? - Чоловік розгорнув журнал і підніс до очей Меґумі, - диви який, чи тобі накачаніші подобаються? - він перегорнув сторінку, - О, в костюмі пожежника.
Меґумі отямився, відібрав журнал і кинув кудись за спину. Журнал вдарився об стіну з глухим стуком. Хлопець важко дихав, його очі бігали по кімнаті.
- Та не кіпішуй, я тут ненадовго. Слухай, - він нахилився до червоного вуха Меґумі, - а у тебе не буде позичити грошей на таксі?
- ЗАБИРАЙСЯ!
- Окі-докі. Панове, ми йдемо вечеряти!
Кенджаку не стримував легкого сміху.
- Я як знав що тобі знадобиться удача, Меґумі-кун.
- ВАЛІТЬ ЗВІДСИ. А ТИ, - він показав пальцем на Ґоджьо, - ЧЕРЕЗ ТИЖДЕНЬ МЕНІ ВСЕ ПОЯСНИШ
- Чому через тиждень?
- БО ТИ ТИЖДЕНЬ СЮДИ НЕ ЗАЙДЕШ!
- Добре, як скажеш, - Сатору підняв руки в капітуляції і вибіг з кімнати. Кенджаку все ще сміючись вийшов за ним.
- А, ледь не забув, у мене ще для тебе дещо є, - Тоджі витягнув з задньої кишені джинсів конверт і протягнув Меґумі.
- Для аліментів замалий конверт.
- Які аліменти, хлопче, я схожий на людину з грошима?
- Тоді що це? - хлопець тремтячою рукою взяв конверт.
- Мій пароль від порнхабу, там є папка з ґейським порно, не соромся, віддаю найцінніше, як від серця відриваю. Ну все, чао.
Тоджі помахав рукою і вийшов. Меґумі повільно сів на ліжко.
Чоловіки зайшли на кухню. Кенджаку все ще сміявся.
- Ні, ну я мав здогадатись, я-то думав чого у сина Сатору обличчя Тоджі.
- Боже, я щодня намагаюсь забути цей факт, нащо ти акцентуєш на цьому, - застогнав Ґоджьо.
Тоджі відкрив холодильник. Сатору застогнав сильніше.
- Чого ти туди поліз?
- Ну ми ж маємо щось вечеряти. Такі правила шоу. А де вчорашній торт?
- Який торт?
- Який ти ложкою їв?
- А, той.
- То де він?
- У кращому світі.
Тоджі закрив холодильник.
- Ми не вечеряємо сьогодні. Цей дятел має пустий холодильник.
- То може це знак, що час розходитися?
- Точно! Я звалюю. Було приємно познайомити вас з сином. Всім пока.
Тоджі вальяжно вийшов. Кенджаку не міг припинити сміятись.
- Люблю телебачення, - він теж пішов.
Сатору важко сів на кухонний стілець і думав де йому пожити тиждень, бо навряд Меґумі мав на увазі просто його кімнату.
То про що Фушіґуро Тоджі буде говорити з нашим найкращим в світі некваліфікованим психологом - Нанамі Кенто?
Нанамі спостерігав як Тоджі допивав колу через трубочку, зі стаканчика лунав характерний звук. У нього починало сіпатись око.
- То які у вас є питання стосовно виховання дітей?
Тоджі востаннє сьорбнув і кинув стаканчик кудись за спину.
- Га?
- Питання. Про дітей.
- А, так. У скільки років діти вступають в коледж?
- Десь в 17-18.
- О, ну то добре. Значить Цумікі десь 17.
Вони дивились один на одного. Панувала тиша.
- Ще є якісь питання?
- Та нє.
Нанамі зняв окуляри і протер очі.
- Слухай, нащо ти взагалі приймаєш участь в шоу?
- Я приймаю участь в усьому, де можна виграти гроші. Поки у мене є всі шанси.
Нанамі підняв очі на Тоджі і тупо дивився на нього.
- Що?
- Нічого, - швидко відповів Нанамі, - Я думаю ми можемо закінчувати.
- Ну, тоді я пішов. Всім пока, готуйте мої гроші.
Тоджі пішов. Нанамі почекав, щоб переконатись, що Тоджі далеко, коли повернувся кудись в бік.
- Він що, думає виграш це гроші?
- Ми не знали, що він не знає, - дівчина з планшетом стояла під стінкою і почала тремтіти. Її очі наповнювались сльозам, - Він нас повбиває.
- Гей, заспокойся, - до неї підійшов інший хлопець, але тремтів він так само, - Ніхто нас не повбиває.
За лаштунками панував хаос. Нанамі важко видихнув. Він точно звільниться.
Поки знімальна команда застраховує свої життя, ми перейдемо до третього татуся.
Кенджаку зустрів своїх гостей в невеликому, але затишному домі.
- Ну, скромно, - Ґоджьо оглядувався.
- Нормальна хата, - Тоджі позіхав, - Фоток багато, це твій шкєт? - він показав на фотографію на стіні.
- Так, це моя гордість. Колись він стане кращою посуди… людиною. Він у мене добрий.
- А, добрі рано помирають.
- Не страшно.
Кенджаку завів їх на кухню.
- Ти одразу стіл накрив? - здивувався Сатору.
- Вирішив не тягнути час. Тим паче мого сина ще немає вдома. Доведеться почекати.
- Ну і добре, - Тоджі всівся за стіл і почав накладати їжу.
- Розкажи про свою сімʼю. - Сатору дивився чи є на столі щось солодке.
- Я не дуже близький з сином, але я слідкую за ним. Я знаю, що він стане моїм найкращим.
- Нагадай, скільки в тебе дітей?
- Десять.
Тоджі подавився картоплею.
- Скільки?! Бідна твоя жінка.
- Та вона не моя, і не одна. А Юджі я сам народжував. Тоді я зрозумів всю біль жіночого існування. Ви, чоловіки, геть не думаєте про благополуччя ваших жінок, ви думаєте то все так легко, виносити, народити, не поїхати кукухою, коли він кричить по пʼятнадцять годин на добу, і це я про чоловіка, Юджі був янголом, а не дитиною.
- По-моєму, він таки поїхав кукухою, - прошепотів Тоджі до Сатору.
- Це точно.
- І взагалі, як ви ніколи не задумувались, як це бути жінкою? Постійний осуд суспільства за саме тільки існування, стандарти краси вами ж чоловіками і вигадані, постійний гніт звідки тільки можливо, харасмент і закони, які не захищають право жінок на власне тіло! І я мовчу про менструацію. Якби у тебе, Тоджі, були місячні, ти б ніколи не хотів дітей.
- Та я і так не дуже хотів.
- А так би думав тричі перед тим як засунути свій член в жінку!
- Добре-добре. Чого він кричить?
- Я не знаю, - Сатору вдавився в стілець і намагався бути невидимим.
- Бо ви, чоловіки, ніколи нічого не знаєте.
Запанувала ніякова тиша.
- Як вам їжа? - Як ні в чому не бувало питає Кенджаку.
- Все дуже смачно, - в один голос сказали Тоджі і Сатору.
- Добре. Скоро вже має прийти мій син. - Як по команді почувся звук відкриваючихся дверей, - А ось і він!
Звук в коридорі зник. Той хто заходив, здається, завмер на місці. Було тихо. Аж раптом, світловолосий хлопець спортивної статури залетів в кімнати з битою в руках і бойовим кличем.
Сатору заверещав разом з хлопцем. Кенджаку мило усміхався. Тоджі жував картоплю.
- ВИ ХТО ТАКІ? ЧОГО ВИ НА МОЇЙ КУХНІ? Я ВИКЛИКАЮ ПОЛІЦІЮ!
- Слухай, - Тоджі повернувся до Кенджаку, - я хоча б в дім Ґоджьо вас привів, а ти просто до лівого чувака, ще й в Сендаї, не міг десь ближче вибрати?
Кенджаку встав за столу і розставив руки наче з призовом обійнятися.
- Синку, не треба кричати.
- Синку? - хлопець опустив биту.
- Познайомся з батьком, - Ґоджьо пропищав зі свого місця, - Тадам!
- Е ні, я бачив свого батька на фотографіях, і ти, - хлопець замахнувся битою, - не він!
- Звісно не він. З твоїм батьком ніхто не зрівняється, синку, - Кенджаку захіхікав в кулак, - Я твоя мати!
Бита впала на підлогу. Запанувала шокуюча тиша. Хлопець дивився на Кенджаку, Кенджаку на хлопця, Ґоджьо дивився десь на стелю, аж раптом Тоджі голосно відригнув.
- Комплімент господині. Все дуже смачно.
- Ой, дякую, - Кенджаку махнув на нього рукою.
- Мужик, ти що, тю-тю? - вражено обізвався Юджі.
- Га?
- Як ти можеш бути моєю мамою?!
- Ну, тоді я мав тіло жінки, тож так, міг.
- Що ти верзеш?!
- Хлопче, - обізвався Тоджі, - Ти коли-небудь чув про транс-перехід? Чи ти з цих? З тих що закінчуються на -фоби?
- Тобто, моя мама - транс?
- Що?? - раптом скрикнув Кенджаку, - Я не транс-персона! Просто колись я мав чоловіче тіло, потім жіноче, а зараз знову чоловіче!
- Інакше кажучи, ти зробив т-перехід а потім зворотній перехід. - Тоджі ткнув У нього ложкою. - Всі транси, яких я знав не постійні, і не живучі.
- Я не транс-персона! Я міняв тіла!
- Як людина може міняти тіла?! - Юджі був, мʼяко кажучи, в шоці.
- Змінював тіла, робив перехід, яка різниця, факт є фактом. - Тоджі з розумінням подивився на Кенджаку, - прийми себе і тобі стане легше жити.
У кімнаті знову запала тиша. Здається, ніхто навіть не дихав.
- Стривайте, - раптом говорить Юджі, у такій тиші його голос прозвучав як грім, - це не пояснює того факту, що ви вдерлись в мій дім, сидите на моїй кухні і їсте мою їжу! І чого тут камери?!
- Бо ми на телебаченні! - замахав руками Ґоджьо.
- На телебаченні?! Я шо потрапив на «Таємниці днк»?!
- Ні, в «супермама» , - відповів Кенджаку.
- «Супертато»! - виправи Сатору.
- Таке що, теж є? - здивувався підліток.
- Тепер так.
Знову стало тихо. Ніхто не знав, що говорити.
- Круто ти познайомив нас з сином, - сміється Тоджі.
- Хто б казав.
- Ти мій головний суперник.
- Дякую, ти мій теж.
- А я?! - обурився Сатору.
- Ти поза конкуренцією. - махнув рукою Тоджі.
- Як дідусь? - питає Кенджаку.
- Не дуже, - Юджі не знав має він відповідати чи ні, але тут камери, телебачення все-таки, - зараз у лікарні.
- Що, вже? Ранувато.
- Га? Ну так, він ще не зовсім старий для цього.
- Ага, і я про те. Я думав ще десь півроку є. А воно ось вже тут.
- Що тут? Ти що верзеш?
- Та нічого. Синку, любий. - Кенджаку підійшов до хлопця, - ти так схожий на свого батька, - він ніжно обійняв Юджі. Хлопець завмер як камінь і вирячив очі, він піймав погляд Сатору, той пожав плечами.
- Ми вже підемо, Юджі, але ми ще зустрінемось, не сумнівайся. До зустрічі.
- То все, Санта-барбара закінчилась? - Тоджі встав зі стільця і підійшов до Ітадорі, - хлопче, оті фрикадельки, що в контейнері були - це тупо шедевр. Туди б ще трошки імбиру більше і можеш відправлятись на балькон.
Тоджі постукав хлопця по плечу і пішов за Кенджаку. Сатору ніяково пройшло мимо.
- До побачення, Юджі-кун.
- Ага.
Всі вийшли разом зі знімальною групою.
- Гей! А хто посуд буде мити?!
То що розкаже Кенджаку найгеніальнішому чоловіку в світі - Нанамі Кенто?
- Ви так любите свого сина.
- Це так, - Кенджаку мрійливо зітхнув, - Сподіваюсь, він мене не розчарує, бо відправиться до своїх братів.
- Це куди?
- У немилість. А там краще не бувати.
- Ем, добре.
- Як ви думаєте, чи не сильно я шокував сина?
- Я думаю шок це дуже применшенне слово для того, що сталось.
- Справді?
- Так.
- Це ж прекрасно! Люблю сюрпризи. Ох, знали б ви які у мене плани на нього і на всіх вас. Люди, ви уявлення не маєте, яке прекрасне стане життя коли ви всі помрете.
- Що? Ви зараз погрожуєте?
- Які погрози, що ви. Всі люди смертні.
- Ем, добре. Пропоную закруглятись.
- Добре поговорили, Нанамі-сан. Ще побачимось. Я думаю у мене є знайомий, який може з вами подружитись. Треба вас познайомити.
- Та ні, дякую. Я не дуже компанійський.
- Це нічого, ви знайдете щось спільне. Добре, до побачення.
Він пішов.
- Коли вже фінал? Я хочу звільнитись.
Ось і фінал! Вже зовсім скоро ми дізнаємось хто ж з наших татусів на цьому тижні отримає звання супертата! Всі наші учасники знову зібрались в студії, щоб обговорити свої оцінки один одному.
Першим зайшов Сатору Ґоджьо. Він як завжди виглядає неймовірно у білій сорочці і чорних джинсах, він знову одягнув окуляри, здається наша асистента втратила свідомість.
Ось ми бачимо Тоджі Фушіґуро. Його образ лишається незмінним, але це не заважає йому виглядати впевнено у чорній футболці, яка не лишає нічого уяві. Здається наш асистент втратив свідомість, а менеджер почав писати заповіт.
Останнім зайшов Кенджаку. Як і у Тоджі його одяг не змінився, але аура абсолютного переможця перекрила повітря нашій гримерці. Здається, у неї інсульт.
- Добрий вечір, панове, - Сатору вальяжно розсівся, - готові вітати свого переможця.
- Звісно, я завжди радий привітати себе, - усміхнувся Кенджаку.
- Ой-ой-ой, які ми впевнені, - Тоджі сміявся, - давайте спочатку подивимось на цю плазму і привітаємо справжнього переможця, - він показав на себе.
- А давайте, покажіть нам оцінки. - просить Кенджаку
На екрані зʼявились бали. Реакція учасників була неоднозначною.
- ЩО?! - верещав Сатору, - Чому у мене все по нулям?!
- Я оцінив тебе як господаря і батька і поставив заслужені бали, - говорить Кенджаку.
- Те саме, - піддакує Тоджі.
- Хазяйновитість нуль?! Я єдиний з вас хто привів вас у свій дім!
- Він якийсь не привітний в тебе, царські хороми, не відчувається, що це дім, - Фушіґуро фиркає.
- Ти буквально вкрав з того дому столове срібло!
- Компенсація за поганий прийом.
- І кепку!
- Вона мені більше пасує.
- Пф, добре. Виховання - нуль! Ви збожеволіли? По-перше, я буквально єдиний з вас живу зі своєю дитиною і виховую його!
- Ну, по-перше, це не твоя дитина,- говорить Кенджаку.
- А по-друге, де ти його виховував якщо навіть порнуху не міг купити нормальну. - доповнює Тоджі.
- Самореалізація - нуль! Я є найсильніший чаклун сьогодення, яке нуль?!
- Ключове слово «сьогодення» - хмикає Кенджаку.
- До того ж, а куди тобі йти далі? і я впевнений що тебе легше вбити, ніж ти собі думаєш. Якщо за тебе добре заплатять я б навіть взявся. - Тоджі оцінююче подивився на блондина.
Сатору важко дихав. Він був обурений. Кенджаку і Тоджі обговорювали свої бали.
- О, Тоджі, хазяйновитість девʼять балів, дякую.
- Поставив би десять якби ті фрикадельки ти зробив. Я тобі кажу, твій хлопець кулінарний бог.
- Дякую, любий.
- Виховання - десять. Не очікував, насправді.
- Я прихильник методу не втручання в життя дитини. Ти зробив все правильно.
- ВІН КИНУВ СВОГО СИНА! ЯКІ ДЕСЯТЬ БАЛІВ, - Сатору зривав голос.
- Він хоча б набрався сміливості втрутитись в сексуальну освіту сина, а ти живеш з ним під одним дахом і не зміг цього зробити.
- Тобто купити порножурнал це сексуальна освіта?!
- Це хоча б щось.
- А за що йому вісім за самореалізацію?! Він буквально вбивця!
- Не суди людину за ремесло. Він майстер своєї справи, але може стати кращим. Тому тільки вісім.
- ЦЕ САБОТАЖ! Ви просто мене топите, бо відчуваєте, що я кращий тато!
- О нє, - сміється Тоджі, - Повір, ніхто так не вважає.
- Та ви! Ви! Ви! - Сатору не зміг підібрати слово, але тут в студію зайшов приголомшливий і неперевершений Нанамі Кенто.
- Позакривали свої роти, панове.
- Пане ведучий, вони мене навмисно завалили нулями.
- Нічого не можу зробити, Ґоджьо-сан. Такі правила.
- Ваші правила неправильні!
- Я тут для того, щоб підбити підсумки цього тижня і дати свої десять балів тому батькові, якого вважаю найкращим. Це дуже складний вибір, шановні, але я його зробив. Ви всі - нікчемні батьки, і тому ніхто з вас не отримую ані десять балів, ані статус переможця. Натомість зараз ми очікуємо прибуття соцслужби. Тепер з вами буде розбиратись Карпачов, я вмиваю руки. До речі, - він дістав якийсь папірець з кишені піджака, - це моя заява на звільнення. - Він кинув його на стіл. - Всього найкращого. Можете повбивати один одного. Народ, - звертається він до знімальної групи, - у вас є три хвилини щоб втекти звідси.
Люди навколо дуже оперативно і швидко вийшли з приміщення. Залишились тільки наші «учасники» і «татусі».
- А мої гроші?! - вигукує Тоджі.
- Які гроші? - Ґоджьо подивися на нього з-під окуляр.
- За виграш!
- Тут за виграш дають браслет, - пояснює Кенджаку.
- Який ще (цензура) браслет?!
- Якась пародія на пандору, - Сатору відкинувся на спинку стільця, - Нда, і на це я витратив тиждень.
- Тобто я займався цією (цензура), щоб отримати (цензура) браслет?! А ну, чекайте (цензура)! Ви зараз у мене (цензура) отримаєте!
Тоджі зірвався з місця і побіг в невідомому напрямку. Мабуть, шукати когось з знімальної команди.
Сатору і Кенджаку лишилось на місці. Обидва були розчаровані.
- Меґумі-кун, пустив тебе додому?
- Ні.
- Який же ти лох.
- Гей!