Work Text:
Можливо все ж варто було прийняти запрошення Блеза та поїхати разом з ним у сонячну Італію, а не залишатися в похмурому Лондоні. Навіть зараз, в середині липня, дощ не припинявся вже тиждень. Драко повертався з роботи промоклим. Як він міг забути парасольку на роботі? Живучи в маґлівській частині, він не міг просто використати паличку.
Це все через Ґрейнджер, якій все не подобалося, як він подав звіт, тож він переписував його тричі.
Бісова Ґрейнджер.
Невже так складно з першого разу було просто прийняти те, що він зробив. Як і завжди, вона прискіпувалася до всіх звітів, які він їй подавав.
“Мелфою, тут правильно написати, що ми пропонуємо їм співпрацю, а не вимагаємо цього”. Наче вони хотіли не цього.
“Мелфою, Персі чекає звіт до 7 вечора”. І нікого не хвилює, що робочий день закінчився уже як цілу годину. Але як всі можуть піти, якщо Герміона Ґрейнджер ще сидить за столом і вичитує кожен звіт на орфографічні помилки. Ну і навіщо згадувати про те, що існує для цього спеціальне заклинання.
Ніхто ж не може зробити краще, ніж Ґрейнджер.
Уже декілька днів вона ходила зла, гримаючи на кожного, хто потрапляв їй під руку. І сьогодні вона змусила його переписати звіт через те, що він зробив одну помилку.
Одну бісову помилку.
За що його так покарав Мерлін, що його змусили працювати на відділ Міжнародної співпраці? Відділ, яким точно хотіла керувати Герміона Ґрейнджер. Йому іноді здавалося, що вона хотіла використати часоворот, тільки заради того, щоб Едвард Скотт, їх начальник, уже пішов у відставку і вона могла зайняти його посаду.
Їй було байдуже, що його взяли тому, що він вмів вести переговори, а не писати ці чортові звіти щодня. Це навіть не була його основна робота.
Точно треба брати відпустку і їхати до Блеза. Сонце, вино та пляж — що може бути краще?
“Няв”
Драко опустив голову, побачивши, що біля його будинку сидить промоклий оранжевий кіт і дивиться на нього.
— Ні, навіть не думай.
— Няв.
Драко підійшов до дверей, дістаючи ключі, щоб відімкнути, як відчув, що кіт ластиться до нього.
— Я сказав ні, я думаю твої господарі скоро тебе знайдуть, але добре, можеш залишитися і чекати під дахом.
— Няв, — кіт дивився на нього своїми карими очима.
Як і у Ґрейнджер. Тепер він буде ненавидіти цей колір до кінця свого життя.
— Рудий, ти ж хлопчик чи…
— Няв, — кіт, наче зрозумів його і відповів на питання.
— Я не люблю котів, тому давай якось сам. Пора виживати в цьому жахливому світі самостійно, якщо тебе кинули.
— Няв.
Він уже відкрив двері, щоб зайти, як почувся грім, і кіт підплигнув.
— Няв, — він підійшов і дивився на нього своїми великими очима.
— Бісовий Мерлін, добре, заходь, але це на одну ніч.
Кіт, наче зрозумів його, і одразу прошмигнувши в дім. Драко зайшов за ним, роззуваючись, він побачив мокрі сліди, які залишав кіт на паркеті. І підхопивши його на руки, пішов з ним у ванну кімнату.
Рудий почав вириватися і нявчати, як тільки він його опустив у ванну. Кіт дряпав ванну, намагаючись вибратися, але вона була для нього зависока, кота точно добре годували. Драко взяв душовий шланг, щоб вимити кота, але той дряпнув його.
— Якщо ти зробиш так ще раз, будеш спати на вулиці, — вони дивилися один на одного декілька секунд, аж поки кіт не зашипів і не заспокоївся.
Ну, він все ще дивився на нього так, неначе хотів убити, але сидів спокійно, а з іншим Драко буде розбиратися потім. Вимивши кота та закутавши його у рушник, він відніс його, поклавши біля каміну.
— Сиди тут і не рухайся, — віддав наказ і пішов у душ також.
Повернувшись чистим та переодягненим, він знайшов Рудого, який лежав біля каміну, вилизуючи себе, не звертаючи на нього уваги. Драко пройшов повз, щоб пройти на кухню. На столі Драко побачив їжу, яку залишила для нього Міпі, — ельфиня, яка була у нього з його народження. В нього було мало часу на приготування їжі, тому Нарциса часто відправляла її перевіряти, чи все в нього є. Це не дуже подобалося Драко, адже йому було вже двадцять чотири роки, і він не потребував маминої опіки. Та розуміючи, що в неї залишився тільки він, Драко закривав на це очі.
— Няв.
— Знову ти, — Драко закотив очі.
Прибравши бар’єр над їжею, який залишила Міпі, щоб їжа залишалася теплою, Драко взяв блюдце і, взявши декілька шматочків курки та наливши води, дав це все Рудому.
— У мене немає їжі для котів, тому це все, що можу дати.
— Няв, — кіт одразу підскочив до їжі, наче його не годували декілька днів. Хоча все можливо.
Повечерявши вперше за довгий час в компанії, Драко взяв келих червоного вина та сів у вітальні навпроти каміна. Взявши книгу зі столика, він розгорнув її там, де закінчив минулого разу, і поринув у читання. За декілька хвилин він відчув рух поруч із собою. Рудий дивився на нього, поклавши лапу йому на передпліччя. Він уже хотів покласти й іншу.
— Ні, навіть не думай.
— Няв, — кіт завалився на спину, потираючись об нього.
Він навіть і не помітив, як почав гладити кота, присипляючи його.
***
Одна ніч, якою він пригрозився котові, перевалила вже за три. Живучи в маґлівській частині, він очікував, що кота будуть шукати, але не бачив нічого, щоб на це вказувало. Тепер у Рудого була своя лежанка та найкраща їжа, яку він купив наступного дня, як повертався додому.
Як і зазвичай, всі ці три дні на роботі був завал, і Ґрейнджер зі своїм жахливим настроєм не давала розслабитися. Якщо раніше вона була просто вимогливою, то зараз її настрій коливався від “все нормально” до “я тебе зараз вб’ю, Мелфою!” та “Мені дуже шкода” і дивиться цими своїми карими очима в самісіньку душу.
Погода нарешті покращилася, тому повертатися додому можна було не так швидко. І хоча він думав, що жити з маґлами буде складно, та він купив будинок у тихому селищі, де сусіди просто кожен жив своїм життям. Кивок голови при привітанні — й ніхто не дістає з дивними запитаннями.
Уже майже дійшовши до свого будинку, він побачив Рудого. Точніше не просто Рудого, а фото рудого. Він підійшов ближче до дошки, на якій маґли залишали якусь інформацію, але його раніше це не цікавило.
— Бідний котик, його хазяйка була на межі сліз, коли приклеювала оголошення, — сказала пані, яка стояла поруч.
— Хазяйка? — він не мав втратити шанс віддати кота.
— Так, дівчина приходила, я думаю вона не встигла далеко піти, он в той бік.
— Дякую, — на ходу вже відповідав Драко, прямуючи в ту сторону, в яку вказала жінка.
Неподалік Драко побачив дівчину, яка приклеювала ще одне фото.
— Вибачте, — доторкнувшись до плеча, сказав Драко. — Ґрейнджер, що ти тут робиш? — здивовано запитав він.
— Це ти що тут робиш, Мелфою, — так само здивовано на нього дивилася Ґрейнджер.
— Я… я тут живу.
— Тут? У маґлівському селищі? Я тобі не вірю, — склала руки на грудях, стаючи в позу, наче він хлопчисько, який напакостив.
— Мене не цікавить, чи ти мені віриш, чи ти думаєш, що я за тобою ходжу, — закотив очі й поклав одну руку в кишеню.
Вона вже хотіла щось сказати, але він її перебив. Її тиради він втомився слухати ще на роботі.
— Це ти шукаєш кота?
— Так, ти… ти знаєш де Криволапик? — очі дівчини одразу засяяли надією.
— Якщо ти про Рудого на фото, то так, він у мене.
— О боже, правда, я не можу повірити! Я так довго його шукала! — дівчина почала тараторити, як часто робила, коли була занадто емоційна.
— Ґрейнджер, заспокойся.
— Так, так, вибач… я просто…
— Усе нормально, пішли.
Уперше за довгий час вони мали нормальну розмову, Ґрейнджер на нього не гримала за неправильно написані звіти. Вони взагалі не розмовляли про роботу, дівчина розповідала, як вона сумувала за своїм котом, а він просто мовчки слухав, даючи їй виговоритися.
Як тільки вони зайшли в його будинок, Рудий зустрічав його, але щойно він побачив Ґрейнджер, то кинувся їй до ніг, нявкаючи. Вона взяла його на руки, притискаючи до себе, та заплакала.
Він не знав, що робити з Ґрейнджер, яка плаче, тому, поклавши руку на плече, стиснув його, в надії, що вона зрозуміла, що це була підтримка.
— Драко, дякую, я така рада, що він знайшовся.
— Ну… він сам сюди прийшов, у мене не було іншого вибору, — вони стояли, Драко дивився на кота в руках дівчини, а вона шмигала носом. — То ти тут неподалік живеш? — намагаючись заповнити тишу.
— Так, на сусідній вулиці, я винаймаю квартиру в будинку біля пабу “Червона Лоза”, якщо знаєш.
— Так, знаю.
Знову запала тиша, та на цей раз її перервав Руд… чи пак Криволапик, який сплигнув з рук та побіг у дім.
— Криволапик, стій, вибач, він іноді не слухається, — дівчина поспішила за котом.
— Чимось нагадує його хазяйку, — пробурмотів так, щоб вона не почула, і пішов за нею слідом.
Він знайшов їх на кухні, що ще цей кіт міг робити, як не їсти. Здається все, що він робив, це їв та спав.
— Ти купив для нього їжу, це так мило.
— Ти ж не думала, що я буду морити кота голодом.
— Але я все ще дякую, що подбав про нього.
— Угу.
Ґрейнджер знову взяла кота на руки. Той уже не виривався, з’ївши всю їжу, яка була накладена. Звичайно, він був щасливий.
— Ну що ж, ми підемо.
— Так, я проведу.
Зачинивши двері за дівчиною і котом, він видихнув. Це була найдивніша розмова з Ґрейнджер, яку він тільки мав.
***
Драко проводив свій вихідний, лежачи на лежакові у себе на подвір’ї, випиваючи прохолодний коктейль. На цілих два дні можна було забути про роботу і просто насолоджуватися вихідними. Він занурився в читання, аж поки його не перервали.
— Няв, — Драко відсунувся і почав обертатися, в пошуках звуку.
— Рудий, що ти тут робиш? — кіт Ґрейнджер сидів у нього на подвір’ї та дивився на нього. — Ти знову втік від Ґрейнджер?
— Няв, — це була вся реакція кота, після чого він заплигнув до нього на лежак та розлігся.
— Чорт, твоя хазяйка, знову тебе шукатиме.
Провівши рукою по волоссю, він встав, прямуючи до будинку. Знайшовши пергамент, він швидко написав листа Ґрейнджер та відправив його своєю совою.
Вже за 10 хвилин Герміона Ґрейнджер стояла в нього на подвір’ї, дивлячись на кота, який все ще лежав на його лежаку.
— Ну не минуло і дня, а ми знову тут, — сказав Драко, височіючи над Ґрейнджер.
— Вибач, я не знаю, що з ним, — дівчина підійшла, щоб взяти кота, але він зашипів, зістрибнув з лежака та побіг в кущі, які були на території двору.
— Криволапику! — крикнула і вже хотіла піти за ним, як Мелфой взяв її за лікоть, зупиняючи.
— Здається, йому тут подобається більше.
— Я не…
— Хочеш чогось випити.
Він чув, що вона щось бурмотіла собі під ніс, але вирішив не звертати на це уваги, йдучи на кухню.
Герміона сіла за барну стійку, виглядаючи у вікно, намагаючись побачити Рудого, та він добре заховався. Давши їй прохолодного лимонаду, він сів навпроти неї.
Спочатку це було дуже незручно та, починаючи поверхнево говорити про роботу, вони почали говорити на інші теми: про їх дитинство, друзів, згадували історії з Гоґвортсу, оминаючи тему війни. Вони навіть разом повечеряли, й тільки тоді Рудий повернувся, щоб теж щось поїсти. Коли Ґрейнджер разом із котом пішли додому, Драко зрозумів, що Герміона не така жахлива, якою намагається бути на роботі.
Руд… Криволапик продовжував приходити до Драко, і вже без листа Герміона одразу йшла забирати його. Іноді вони давали йому вирішувати й він сам повертався додому. Вони любили жартувати, що вони — розлучена пара, в якої є спільна дитина, і тепер вона ходить до них по черзі.
Драко не помітив, як вони все частіше почали проводити час разом. Вони більше спілкувалися на роботі й Герміона не так часто до нього прискіпувалася. І він частіше почав називати її Герміоною, тому що вона дуже мило червоніла.
От чорт. Здається він влип.
У вересні, за тиждень до дня народження Герміони, вони зізналися одне одному в почуттях під дощем біля її будинку.
У грудні вони з’їхалися та провели своє перше Різдво втрьох. Драко, Герміона і Криволапик. Вона принесла маґлівську камеру та повісила їх фото у вітальні, хоча він і намагався її зупинити.
Восени, повертаючись додому, він почув якийсь шелест і, підійшовши ближче, побачив чорного кота, який нявчав, заплутавшись у кущеві троянди. Зрозумівши, що не може просто пройти повз, він взяв його на руки та пішов, щоб зробити сюрприз Герміоні. Кіт одразу пригорнувся до нього та притих.
— Ґрейнджер, я вдома.
— Секундочку, — Ґрейнджер спускалася до нього, і він не міг відвести погляду. На ній була кофта гірчичного кольору, хоча це мало нагадувало кофту в прямому розумінні цього слова. Це був топ, які Герміона так любила одягати, але з довгими рукавами. Топ із ніжної бавовни облягав усю ділянку грудей, дуже вигідно її підкреслюючи, а потім, просто по середині, переходив у гарно зав'язаний вузол, з'єднуючи дві половини тканини, а її довга спідниця підкреслювала талію. Іноді він не міг повірити, що йому дісталася така прекрасна дівчина.
— Здається, наше побачення пройде не так, як очікувалося.
— Що? Чому? — вона підійшла до нього, поцілувавши, після чого подивилася на його руки й тільки тоді помітила кота.
— Який він милий, де ти його взяв? — вона обережно взяла його на руки та пригорнула до грудей.
— Няв, — вони опустили голову і побачили, що на них невдоволено дивиться Рудий.
— Криволапику, здається в тебе з’явився братик або сестричка.
— Няв, — кіт точно був цим незадоволений. Та Рудий прийняв би все, що хотіла його хазяйка, як і Драко.
І хоча Герміона часто повторювала, що це не його ім’я, для Драко він назавжди залишиться Рудим, який привів у його життя Ґрейнджер, і він завжди буде йому за це вдячний.
Саме тому він дає йому більше смаколиків, аніж потрібно, але про це не варто знати Герміоні. Це їх секрет, який залишиться тільки між ними.